Завалю тебя, родная

Лев Красоткин
От подъему до отбою,
Хорошо иль плохо,
Я пляшу перед тобою
Скоморохом.

Дактилируя по краю
И хорея хмуро,
Я стихи тебе слагаю
Трубадуром.

Заглянуть стремясь под панцирь,
Сдерживаясь еле,
Я пою тебе романсы
Менестрелем.

Дабы не упасть до дна, я
Заживу по-новой:
Завалю тебя, родная,
Казановой!