О, не зітхайте по мені,
Печаль злочинна і даремна,
Я тут, на сірім полотні,
Постала дивно й напівтемно.
Летючих рук недужий злам,
В очах безтяма аж до сміху,
Та я змінитись не змогла б
На час прогірклої утіхи.
Він так хотів, він так велів
Словами мертвими і злими.
Мій рот тривожно червонів,
І щоки стали сніговими.
Нема гріха в його вині,
Пішов, когось очима гріє,
Й ніщо не сниться вже мені
У передсмертній летаргії.
Текст оригіналу:
НАДПИСЬ НА НЕОКОНЧЕННОМ ПОРТРЕТЕ
О, не вздыхайте обо мне,
Печаль преступна и напрасна,
Я здесь, на сером полотне,
Возникла странно и неясно.
Взлетевших рук излом больной,
В глазах улыбка исступленья,
Я не могла бы стать иной
Пред горьким часом наслажденья.
Он так хотел, он так велел
Словами мертвыми и злыми.
Мой рот тревожно заалел,
И щеки стали снеговыми.
И нет греха в его вине,
Ушел, глядя в глаза другие,
Но ничего не снится мне
В моей предсмертной летаргии.