Бракує восенi тепла...
Каштани в кришталевій вазі.
Їм за вікном нема числа,
В полоні я своїх фантазій.
Стоїть каштан - могутній князь,
Багатство кидає під ноги.
І листя золотого в`язь,
Наче вдалося з ним до змови.
Під шелестливий вітерець,
Лунають спогади про літо.
Рушає пам`ять навпростець,
І сіє дощик, як крізь сито.
http://stihi.ru/2010/02/13/3445