Весела ніч безумно вже далека…
Мій погляд так подібний сну,
Розбите тіло - тінь лише від глека
І моє я - горбата антилопа гну.
Без слів нема світів, тебе зазделегіть
Хотів спинити над зірками,
Тихими ланами. Я твій таємний гість -
Обніму тіло стрічками і рукавами,
Віднесу в ліс у простір темних ліній
Та образів оман,
Що так спокусливо цілують іній
На твоїх вустах,
На твоїх пестощах спекотних трав
Та квітів синьо кольорових
Я відновлюсь в тобі - тебе ж бо вкрав…
Та небо з квітів коло з них!
І ти, і світ маленька тінь!
Я ж просто глек!
Я глина і безлика лінь,
Я крик німих лелек…