Спiввiтчизникам

    
 ( Балада про революцію)

      "Люди, будьте пильними!"
               Ю. Фучик


Розбурханий Майдан...Окрилені серця...
Щасливі очі і натхненні лиця...
Вирують збуджено Хрещатик і столиця,
країна вся - від краю до кінця.
Палкі слова і пафосні промови
кидає в натовп вмілий диригент.
І обіця майбутній президент
прозорість, право і свободу слова.
Він на трибуні гордий, мов Спартак.
Майдан скандує: "Хай живе свобода!",
"Свободу й рівність для всього народу!".
Як грім, лунає над Майданом "ТАК!".

... Ми вірили, бо віра ще не згасла
в добро і правду, чесність і любов,
але у них з облесливих промов
з'явились на знаменах інші гасла:
"Хай щезне геть старе без вороття,
а з ним і ті, хто керував роками!"...
І влада "чесна" "чистими руками"
вершить неправий суд без каяття...
Політики з усього роблять зиски -
десятки тисяч зганьблених людей
(хто проти "помаранчевих" ідей)
занесені в так звані "чорні списки"...

...Для серця кожного земля своя свята,
та розділили - брата, батька й сина.
Пів-України ставлять на коліна -
мовляв, не ті. І мова в них не та.
Без нас вирішують, куди країні йти
і про братерство твердять безупинно.
А нам, бувало, вже стріляли в спини
брати по крові... "Лісові брати"...
Стає законом сила і свавілля.
Куди нас заведуть сліпі поводирі?
Не спіть, благаю, люди-трударі,
бо після сну гірким бува похмілля...

Прокиньтесь, люди! Захистіть країну!
Не допустіть заморського ярма -
не можна, щоб поглинула пітьма
наш рідний край, Дніпро і черемшину...
Як будем разом - згине ця пітьма.
Тож бережіть, як рідную дитину,
свою єдину, вільну Україну!
Її одну - в нас іншої нема.


березень, 2005