Ніким не чекана. Ніким не почута.
То зовсім не відчай. І навіть не смута.
Ніким не забута. Нікому не винна.
Лиш дні проминають і час тихо плине.
Ніким не омріяна, все ж не закрита.
Дощем і сльозами давно не омита.
Ніким не зворушена. Дуже спокійна.
Хоч серце збентежено б"ється постійно.
Ніким не покинута. Просто самотня.
Думки мовби прірва, реальна безодня.
Ніким незбагненна. Проста, без інтриги.
Немає на серці можливої криги.
Нікому не люба... Нікого не варта?
Я з Богом Всевишнім. І ось моя правда...