Вже більше року, як затих Хрещатик
і вгамувавсь розбурханий Майдан...
Тоді здавалося, що це - початок
славетних дій... А вийшло, що обман.
А скільки тих ідей маніакальних!
До них "маленький українець" звик.
Вже скоро все в нас буде "унікальне"!
(Й найбільший в світі ядерний смітник).
Як круки, позліталися чужинці
і обіцяють гори золоті...
Торгують Україною "ординці" -
всі "унікальні", "чесні" та "святі".
Забувше те, якого ми коріння,
нав'язують нам цінності чужі.
Коли ж настане і у вас прозріння,
обтяжені мільйонами мужі?!
Здавaлося, у кожної людини
лід недовіри в душах розтає...
Та захід й схід роз'єднані донині
і тріщина вже прірвою стає...
...Задумайтесь, "маленькі українці"!
Ми з вами - діти рідної землі.
Здолати легко всіх нас поодинці -
ми бідні і безправні. Тож - "малі"...
Єднаймося! В єднанні - наша сила!
Допоки ще не сталася біда,
допоки всю країну не скорила
лукава помаранчева орда...
Плітки, образи, міфи та провини -
нам всі бар'єри треба подолать.
Згуртуймося заради України,
щоб потім не прийшлося жалкувать!
лютий, 2006