М и с т и к а (...надеюсь...)
(запись самостоятельно мыслящего электронного мозга со встроенной скрытой камерой типа "Маша Вать" от 13.07.20(?)...г.)
Кабинет депутата от фракции "Имярек" Козаченко П.П.
10.00
Козаченко П.П. просматривает свежую прессу, попивая горячий кофе, и чему-то улыбается.
10.05.
Несмотря на сопротивление молоденькой секретарши в кабинет энергично (но с достоинством - прим. "М.В.") врывается пожилая женщина.
- Мама, ты?! Что случилось?! Что ж ты не предупредила, я бы встретил! Драстуйте, мамо!
- Нічого, синку. Я поки що усе можу сама. Доброго ранку, рідний...(целуются - прим."М.В.")
- Ну сідайте, сідайте, мамо...Розповідайте, як Ви...
- Я постою, синку. На хвилинку зайшла.
- Як так на хвилинку?!...щось сталось?...Ой мамо, не лякайте...
- Я чого приїхала...картопельки привезла, вареної. Зі шкуркою....ось.... Пам'ятаєш, як в дитинстві їли?...Ніколи було розносоли...картопля та молочко...та цибулька з олією...Пам ятаєшь?
- Так це Ви заради цього таку відстань долали? Мамуню, рідна, навіщо?...Хоча - так, смачніше нашої картопельки досі нічого не їв. Дякую Вам...
- От і їжь. Посмакуй.....А пам'ятаєшь, Петрусю, як ти з хлопцями загравсь, коли ми усією сім єю картоплю копали, га?...
- ха-ха...пам ятаю, мамо...ой, як же мене батько тоді відлупцював...Каже, шпаною хочеш стати? і давай ременякою мене по всякому! Ха...
- Оцим ременякою, синку?
- Так, це він,з бляхою! Ха...ха!
- Ну тоді усе вірно. Батька вже нема, то я сама...На тобі, синку! І ще раз на! І знов на!...
- ...Мамо, що Ви робите?!...За що?!
- Мало він лупцював тебе, синку. То я добавлю...На!
Ось так. А тепер йди і пиши на мене в оці ваші...органи. У суд. Нехай мене та батька(посмертно) лишають прав на тебе, мою дитину. Бо їм краще знати, як тебе годувати треба було, як виховувати.
То маєшь право скаргу писати - то пиши.
10.20
Женщина вышла.
Депутат Козаченко давился варёной картошкой...
ПРИМЕЧАНИЕ. Две цитаты из электронной памяти: " - Девочка, ты чего хочешь: на дачу или чтобы тебе оторвали голову?"- из кинокомедии "Подкидыш";
"- А кто решит, кто чего достоин? - спросил Глава.
- Достойнейшие, - красноречиво сказал Красноречивый.
Человек Боя повторил:
- Достойнейшие! Прекрасное выражение.
- А кто будет решать, кто достойнейшие? - спросил Глава.
- Достойнейшие и будут решать. " -
из пьесы А Володина "Две стрелы"
(- прим."М.В.")