Я печаллю розіллюсь із кров”ю,
Пропливу до кожного нерва,
Розцілую аорти і вени.
Знайду шлях до серця,
Увійду до нього в довіру,
Воно сприйматиме мене
Як спокуту за чужі гріхи.
Міцно обійму теплу душу
Й шепотітиму слова любові.
Вона повірить, обов”язково!
Бо ця душа – твоя, розірвана.
Я залатаю дірки і злижу кров,
Хоча ненавиджу її смак і запах.
Більше ніколи! Чуєш?! Ніколи
Не розривайся так через жінку!