К Мамочке. До Неньки

Орехова Галина
   До Матусі

Знов поїду в село
І встану я рано,
Менi так повезло,
Що жива моя мама!

Старенька, небога,
Стоїть біля  тину
І молить у Бога
За  кожну  дитину.

Бачила дуже  багато:
Голод, страждання, війну.
Мазала  глиною  хату,
А мала лиш думку одну;

Дітки були щоб щасливі,
Садкочки кругом щоб цвіли,
Сонечко вічно світило,
Та небачили б люди вiйни.


                К МАМОЧКЕ

Еду я в деревню,
к мамочке моей.
Поняла теперь я
кто мне всех родней!

Старенькая с проседью,
стоит у ворот.
И зимой и осенью
дочек своих ждет.

Пережила много,
и войну,и голод.
Свято верит в Бога,
и не терпит город.

А дети и внучки
к себе приглашают:
-С землёй я неразлучна
она всем отвечает.

-Я вишни здесь садила,
родных здесь хоронила,
спасибо,что зовут,
но счастлива я ТУТ!

март2010.