Велесова донька – марево солодке
Зліпить мені віки
Тягарем смоли.
Боса та розкута, між часів забута
Тими, хто ў дорозі,
Та ще не дійшли.
Велесова донька – зілля гайвороннє
Вип’ю натщесерце,
Підкорившись їй.
Промені спокути в її очей отруті
Гаснуть безнадійно
Безліччю надій.
Велесова донька – спалахом безсоння
Огортають мене
Чари рук її.
До землі прикутий зойк мій непочутий,
І вуста знерушні –
Наче не мої.
Велесова донька – біль бринить у скронях,
«Відпусти!» - благаю,
Падаю до ніг.
Разом нам не бути – не дозволять люди:
Надто вже могутнім
Є твій оберіг.
Велесова донька – чорної безодні
Розійдеться коло
Аж за небокрай.
І вона полине – з чужини ў чужину,
Погляне востаннє –
«Забудь... Прощавай...»
2010
__________________________________________
З циклу "До витоків"