* * *
Занурилось в серце зневоднення
І пахощі сивих троянд...
Тьмяніючі спалахи розуму
Засвідчують – не варіант.
Бажання тілесне нестримане
Засушує фарби життя,
Реальність і мрії розривами
Збивають мій ритм почуття.
Не можеш буть вільним, так – правильно,
Тримає звабливий ланцюг?
Як підліток – світ весь затьмарений
Видінням очей, милих рук.
Вже хочеться бути спустошеним,
Відкинути геть цей магніт,
Свободу пласку, недоношену
Здобути, плюндруючи світ.
Вже хочеться знищити марення,
Чи якось зламати себе –
Та чується громом з віддалення:
«Повинен любити і все».
Липень 2010