Неможливо забути справжнє кохання,
Воно завжди про себе нагадає.
Неможливо забути щоденні зізнання,
Бо душі болять, любов не пускає.
Неможливо забути солодкі торкання,
Від яких моє серце з твоїм запалало.
Неможливо забути той відчай, зітхання,
Для цього власної волі замало.
Неможливо сказати: "Я все пробачаю!"
Так само не почуєш завітне "Прости!"
Неможливо знеболити те, що терзає,
Неможливо спалити листи і мости.
Неможливо кохати та бути коханим.
Та ні! Почекайте! Не вірю в це я!
Можливо бажати і бути бажаним,
Але у кожного до цього своє життя.