Тисячі тіней тридцять другий -
Тридцять третій забрали.
Тисячі тіней від наруги,
Голодомору сконали.
Люди , як землі, чорні і сірі
Всюди вмирають, вмирають…
Ті, що залишились, зовсім безсилі
Гірке коріння шукають.
Мати і батько жовті, кістляві,
Діти опухлі снують.
Люди по селах зомлілі і мляві.
Ні не існують...Всі мруть!
Голод людей божевільними робить:
Родичів, діток їдять.
Смуток і жах попід хатами ходить,
Люди голодні не сплять.
"Їсти, матусю..."- дитина благає,
Ручки - бадилля сухе.
Серце у матері плаче, волає,
У голові гуде.
Мати без тями донизу припала,
Руки на грудях... земля...
Її дитина самотня зосталась.
Горе - одне почуття.
Листям осіннім люди додолу
Тихо спадають усі,
Їх залишили без долі, без крову.
Голод панує в душі...
01.11.2001