Я просто падаю із неба,-
Набридло місце це мені,
Якийсь тягар я скинув з себе,
Лечу униз до Її ніг.
Вона примусила летіти
Мене дощем до Її рік,
Щоб там від зустрічі сп"яніти
І змити з Неї пил доріг.
І в барви враз Вона вбереться,
Веселку в коси заплете,
І ніжним цвітом посміхнеться,
Мене до себе пригорне...
1997