Повітроплави повні сил ставали на крило,
І з висоти, з самих небес, дивились на село.
На метушіння, дріб'язок, на сіре і сумне,
На все, що діялось внизу, безсиле і земне.
Повітроплави в небесах пливли, пливли, пливли.
Межi вітрів і серед хмар життя своє вели.
А я дивився, як зроста на сині білий слід,
І слідом всі мої думки зривалися в політ!