На мові рідній я пишу вірші.
Хай не такі співучі,
як в Сосюри,
Зате, я мов Герой,
через тортури
Несу Тарасів заповіт в душі !
Барвисто я малюю тут любов
(чи-то кохання)-
головне від серця,
Що тьохкає як пташка в підреберце.
По жилах гонячи гарячу кров.
А ось Вам вірш про бідне дитинча,
Що в смітнику на їжу щось шукає.
Що з нею стане
(в решті - решт)
не знаю.
Я ж - Патріот !
Все інше - маячня...
Абиж-то хтось,
не з бога,
а з душі
Притис до серця бідную дитину,
Узяв її до себе у родину...
А я, лише, пишу собі вірші.
жовтень 2009 р.