Об тії дороги
Не раз ламав ноги,
Коли ходив до дівчат.
Дорога та ж сама,
Я їду до мами,
Дивлюсь: нема коліщат!
То горб, а то яма,
Не їдеться прямо,
То вправо, то вліво.
Все так надоїло,
Нема вже терпіння
Те слухать ревіння.
Крутнув, об’їхав гицак.
Управи немає,
Зате тепер маю
Під оком я новий синяк.
Знов їду до мами,
І тисну на гальма:
На щось я наскочив,
«Хачбек» мій підскочив,
Аж став на дибки
Не їду тепер залюбки.
Бо нічого ж не бачу
Та чую, хтось плаче:
-Покину тебе я, покину,
Бо в цій Україні загину.
Скажи навіщо, Євгене,
Так знущатися з мене?
Коли ти мене купував,
Невже про дороги не знав?
Їздити мріяла я по Європі,
В центрі застряла,в болоті.
Де срібло, куди пропало,
Що так на сонці блищало?
І фари уже не моргають,
В Кореї мене не впізнають.
Через тії колдобини
Ти теж, Євгенко озлоблений.
Зовсім мене не шкодуєш:
То гониш,а то загальмуєш.
На вашу оту болотяку
Купи собі краще коняку.
Якщо ж немає дороги,
Воли запрягайте за роги.
Очухався тут я вмить
Гуля зараза болить.
Обіймаю машину рідненьку:
-Поїдем додому швиденько,
Помию, тебе, і підмажу,
На вушко тобі я скАжу:
Тебе, мій любий «Хундаю»,
На «Бумера» я не зміняю.
Буду платити податки,
Збудують дорогу-канатку.
Будем її шанувати,
Не дай Бог, воли запрягати.
Брату Євгену
20.03.2010
Галинка