Як нашої Землі чарівні квіти,
Ідуть барвистими сторінками життя,
Всміхаючись, мої і твої діти,
В майбутнє міст будують з небуття.
Вони сприймають світ цей особливо,
Якось по своєму, на так, як ми колись.
Вони крокують впевнено, сміливо.
Вони щасливі! Глянь-но! Подивись!
Кожної миті люблять й розуміють,
Кожної миті вчаться вони й вчать.
Вони цінують й щиро так радіють,
А інколи від щастя лиш мовчать.
Наші думки і почуття – то діти.
Десь трохи різні, милі і малі.
Вони навчать мене й тебе любити
Цей особливий світ чарівної Землі.
10.06.2005