У святкову кресАню її милий вдягнувся
І навІки він вже в небеса стрепенувся,
Залишив її там, на землі, він єдину,
Та не хоче вона полишати родИну.
І до річки їде серед мОрока ночі,
І не знає ніхто чого дівчина хоче.
Води тихо пливуть, завучи за собою,
І вступає вона в них, як в світлу покою,
І до ладо пливе, позабуши про себе,
Марить, що він іде, кличе в човен до себе.
15.12.2000