***

Вита Парфенович
Мій мобільний мовчав і мовчатиме
Хоч питали не раз приват-номер –
Скуто серце, неначе лещатами,
Намагались розбурхати вкотре …
Але ні…не готова зустрітися
З почуттями, що душу розносять.
Так, кохати нестримно хотілося,
Але жертви і сиве волосся
Не для мене…Цілунки серпанками
Осідають на щоках ланітом…
Молячись, омину полустанками
Почуття, що не можу спинити…
Закохаюсь…укотре… без пам*яті
Без претензій…подальше майбутнє…
Я живу…і кохання на паперті
Не прошу…але зможу, у грудні,
Коли надто тепла забажається,
Коли…дихання здавить бронхітом…
Моє серце, воно не спиняється
Ні від хуги, ні від… криги вітру.

16/08/10