http://www.stihi.ru/2010/12/12/7233
Вручення Ігорю Моісєєнко
премії ім. Б. Хмельницького
Когда в душах идет война,
Незаметно смертельных ран.
Хоть минуло немало лет,
Но болит до сих пор Афган.
Мы не знали тогда войны,
Мы лишь видели слезы мам,
У которых их сыновей
Отобрал навсегда Афган.
Сколько этих нелепых войн
Погубило навеки нас –
И Чечня, и Кавказ… И в бой
Командир отдает приказ.
Прекратиться должна война!
Мир наступит ЗДЕСЬ и СЕЙЧАС,
Потому что в Сердца Любовь
Проникает от Бога в нас.
**************************
переклад українською –
Тетяна Майданович
Війна…
Коли в душах іде війна –
Не помітиш смертельних ран.
Хоч минуло чимало літ,
Та болить до цих пір Афган.
Ми тоді не знали війни.
Тільки бачили сльози мам,
У яких відійшли сини
Назавжди у далекий Афган.
Скільки в світі безглуздих війн
Погубило навіки нас!..
І Чечня, і Кавказ… І в бій
Командир віддає наказ.
Припинитись повинна війна!
Мир настане ось ТУТ і в ЦЕЙ ЧАС,
Бо Любов у Серцях, як весна,
Проростає від Бога в нас!
02.11.2010.
***********************************
Оформление книги - "Сектор обстрілу "Аісти" -
концепция Н. Веселицкой.
Сектор обстрілу – це ешафот, на якому війна четвертує душі майбутніх Мікеланджело чи Бетховенів.
Сторінки роману стікають гіркотою палаючого металу і обпікають розпачем згарища.
Цей шедевр сучасної військової прози покликаний привернути увагу людства до його найболючішого виклику:
«Суспільство, кращі сини якого полягають жертвами «Молоху війни», приречене опинитись на тому ж вівтарі…»
І. Моісєєнку присвоєно звання «Лауреат премії імені Богдана Хмельницького
за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва
за 2010 рік» (премія вручається вперше) за роман «Сектор обстрілу – «Аісти».