Перехрестя кол й

 
Потяг везе мене в нікуди,
Повсюди радість й люди.
Поруч вона щось робить,
Нам востаннє разом бути.
В кармані зім’ятий квиток
І фото, знову в минуле крок
У сотні кілометрів,я вмер,
Час натиснув на курок.
Вона сидить навпроти
І холод через пару кроків.
Мене чомусь ненавидить
З минулої звичайної суботи.
Не дивиться в мою сторону,
Прихованої злості порівну,
І чомусь від її погляду
Не гріє, а вбиває холодом.
В минулому оті часи,
Коли цей потяг нас возив.
Нас розділили на класи,
Позитивна вона і я – негатив.

Перехрестя колій
Як перехрестя долі,
Ми їздили разом по одній,
Та ти не моя і я вже не твій

Погляд тупо в телефон,
Вона слухає новий рингтон,
І коли хочу,щось сказати,
Відразу піднімається тон.
Її губи,що цілував постійно,
Що зігрівали мене сильно…
Тепер ці губи матом криють,
Та я не звикший до насилля.
Сталь загартовується вогнем,
А я холодом,день за днем…
Пробач, я не Ісус Христос,
Тому давай прощатись будем.
Моя станція наступна,
Кохання більше не наступить,
Ти знову така ж неприступна,
Можливо час чомусь научить…
Хто заморозив спогади кохані?
Зима догризла почуття останні,
Ми стали такими,як усі:чужі,
Такі ж матеріальні і банальні.

Перехрестя колій
Як перехрестя долі,
Ми їздили разом по одній,
Та ти не моя і я вже не твій