Україно, Україно!
Безталанна мати!
Ніхто не дав тобі долі —
вміли тільки брати.
Землю брали, волю крали,
синів мордували,
мудре слово, мову рідну
чоботом топтали!
Чужі... Свої!.. Боже-Боже,
зглянься ти над нами,
сиротини-України
доньками, синами!
Дай нам силу, дай нам розум,
а більше нічого
не прошу. Бо чого ще
просити у Бога?
І так маєм все, що треба:
Крим, Дніпро, Карпати...
Щоби наша Україна,
рідна наша мати
розквітала та кохалась,
діточок ростила,
щоб росла її завзятість,
і слава, і сила.
Сестри, браття мої рідні,
єднаймося, люди!
Бо інакше на Вкраїні
злагоди не буде.
Полюбіть же її, діти,
як свою рідненьку,
як бабусю, як сестру,
як матінку-неньку...
Подаруйте свою ласку,
онуків без ліку...
Ще не вмерла Україна
і не вмре довіку!