Я приносив щастя,а в душі злива,
А хтось із вас питав чи я щасливий?!
Чи треба допомога і все у мене добре?!
Та я лиш чую: «Ей,чого розвісив соплі?»
Я бачу вам,вельможі,глибоко похуй,
Що скоро я загнусь,задихнусь і здохну!!!
Від вашого нерозуміння в тілі діри,
Я скручуюсь й ховаю клаптик віри…
Зжимаю кулаки,б’юсь головою об стіни
В закритій банці,що повна вже моєї піни.
Створили загорожу й самі туди запхали,
Я ж там задихавсь,та ви все не пускали.
А я не так хотів, я не такий мав бути!!!
Тепер сиджу у клітці й перехиляю бутель…
Існувати так мені згори не дозволяють…
Люди з чорними крилами до себе забирають