Чи вартий ти?!

 
Ми прагнемо віднести себе до еліти,
Гординя мозок перетворює на клітор.
І на простих людей становиться начхати,
Ми йдем до тих,що можуть щось нам дати.
Пару баксів на самбуку,недоїдки з стола,
Пачка екстазі – у кожного із нас своя ціна.
Під ультрафіолетом видно герби і клейми,
Куди ми ходимо й кому належим ми.
Ти думаєш,що ти із «золотої молоді»?
Та не ти,не вони не покупаються у золоті
Царства Вічного,роблячи все для вигоди
Самим собі,все для показухи,нові Іроди
В вас,ззовні ж сяєте і штучно посміхаєтесь,
Коли ж ви заспокоїтесь? Коли ж награєтесь?
Ви говорите багатьом,що вони ваші друзі,
Що в вогонь і в воду,але «Прощай»,якщо лузер.
Я б таких танком давив,якби був військовим,
Скажіть,а вам від ваших брехонь не ***ово.
Та ні,напевно,вам всім від цого лиш по кайфу
Шальні ночі,булідив би у голови всім шайби.

А чи вартий ти
Частку справжньої сльози?!
Хоч краплю чистої крові?!
Хоч хвилинку любові?!
Що, не вартий?!
Так здохни ж,падло!!!   

В «Need for speed» з сатаною,цього хочеш?
Хоча – не варто, всеодно швидко здохнеш.
Навіть царі й циклопи програвали,
Бо далі носа не бачили й отримували палю.
Його сплетені системи нічого не бере,
Все більш невинних він ковшом гребе.
Я й сам ледве ховаюсь по окопах правди,
Але не знаю,що станеться зі мною завтра…
-Все заїбісь,чувак! – Що ти ****иш?!
Де заїбісь?!Ми грузнем у гімні,а ти сидиш!
І як я не рвався,всеодно засмоктало,
 Може заспокоїтись?Без сил,усе дістало…
Віддати свій короткий час гнилій тусовці,
Замкнути й лишити душу на парковці?..
Та я продовжую боротись з самим собою,
Вже тих не врятувати,хто давиться ікрою.
Не для того я був на світ цей створений,
Щоб був в таку потвору перетворений.
Хоч час розплати й правди так і не настав,
Та Третій Шлях я хоча б шукав…

А чи вартий ти
Частку справжньої сльози?!
Хоч краплю чистої крові?!
Хоч хвилинку любові?!
Що, не вартий?!
Так здохни ж,падло!!!