Ми один одного візьмем й забудем –
Це проста властивість людського мозку.
Мене проклята самотність застудить,
А тебе якісь без душевні відморозки.
Витече всього пів пустелі дешевого часу
І не те,що інших - себе навіть не впізнаємо.
Повсякденна морока розвалить каркаси
Того,що тяжко будували,та легко лишаємо.
Любов легко згорає,як висохле сіно -
Піднесеш сірника і все вмить загориться.
Як дешева фарба вицвітає – в очах біло
І яскраві почуття будуть тільки сниться…
А зараз я дивлюсь на твоє миле обличчя
І розумію,що такої ніде більше не буде,
Але мене знову боротьба в дорогу кличе
А ти обіцяєш,що мене ніколи не забудеш…
І те,що маєш,віддай всі зібрані почуття,
Викачай повністю,щоб хотілось кричати
Від болю,що буде їсти згодом наші серця,
Щоб не можна заснути і не можна мовчати…