Отак живуть м льйони

 

И вот день, когда ты на измене,
Пытаешься меня раздразнить,
А я отпускаю, вперёд, смелее,
И легко рвется на раз-два нить…

Солнышко, это было слишком,
Хотя глаза и полны печали,
Но твои игры в кошки-мышки
Меня всего  вот так достали!

Я больше не хочу слушать
Твое наивное прощенье,
Теперь водка губы сушит –
Сладко-горькое отвращенье

Я с детства презираю и ненавижу
Эту рисованную Любовную маску,
Тебя, солнышко, врядли увижу,
Любовь сурова, особенно развязка

Тебя не увижу я больше,
Можешь спокойно изменять,
А я с настроем волчьем
Буду продолжать писать




Все в цьому хворому місті
Нагадує в котре про неї…
І знов на мозок тиснуть
Її губи з ароматом черрі.

Я на брудному снігу тлію
В безлюдному місті страху,
Лиш згадки тіло гріють
Про золоту її засмагу…

Вона не забуде мене ніколи
І я більше її не побачу…
Отак і живуть мільйони,
Бо Любов,щедру на роздачу.

Що не читай,куди не глянь –
Повно розбитих сердець
Через Любов,що лишила жаль,
Та хай їй,Стерві, грець

З Тобою не бачитимусь,
Залишайся на морозі,
А я й далі купатимусь
У своїй Поезії і Прозі