Я у місті дощів і блискучих дахів,
Де лЕви облизують жадібно ґрати,
І мене стережуть, я ж годую із рук голубів,
І годинник на вежі мені заважає спати.
Ночі із зливами , дні дощові,
Вулиці навхрест розхристані болем,
До тебе іти? Чи від себе втекти?
А душу їдять настирливі молі.
Стою у калюжі посеред базару -
Продавці, покупці , огірки, полуниці
Ти чуєш? Знов дощ… Я чекаю трамваю,
Я хочу до тебе з дощової столиці.
А рейки блискучі по серцю скриплять,
Парко, і дихає ніч матіолами ,
Я хочу до тебе , та лЕви не сплять,
Принцеса дощу, приречена долею.