Патьоками вікна стікали брудними,
Міняли на площах декорації осені,
Пізньої, а може вчорашньої… ними
Блазні втішалися, гралися …
Мокрі дахи, смугами злітними,
Залишилися для голубів,
Дощі свою територію мітили,
А вітер від цього аж скаженів
Осінь із сцени повільно сходить,
«Браво!» ніхто їй не кричить,
Все, епілог, антракту не буде,
Спектакль цей минув для нас наче мить.
Від перетягів зали пустої
Ноти фальшиві до оркестрової ями
Падали...І не змити ванішом плями,
Хіба чекати зими...