Для Валентина
I долi не зловиш, i камiнь тiкає на дно –
Донизу у тишу, сповиту з корiнням аiру,
Де риба небесна торкнеться губами долонi –
Ще так безборонно-ласкаво, мов знає про те:
Гачки вже закинуто, Бог вибирає найлiпших,
I сивий Григорiй пiд вишнею невiд плете,
I снiгом судомним ще схопить i воду, i тіло,
I бiлим по бiлому вишивка ляже на став...
...Та бабка ще сяє на тому лататтi, i сонце
Ще пестить iй крила, зцiловує пил золотий...