Минання днів
як неповернення у річки течію
Перетікання в сни
І ранків сонну нежить
Не жити просто так
І помолившись на ходу
Любити до нестями
До зубного скрежиту.
Хапатися за гостру ковилу
До крові ріжучи долоні
І кров’ю клястися
Тобі на Вівтарю
І плакати навзрид
Від радості
В твоїм полоні.
Минання днів
Як неповернення у річки течію
Черпати воду з неї цебрами
Щоб зупинити час
І загатити греблями
Ще кілька митей щастя
Бо ріка спливе
І стане хмарами вода
Дощем проллеться
Сонячним дощем
До щему кольорова
Райдуга повисне
А ми минем
Люби мене
Віднині і завжди
І прісно.