Перевод (не всегда дословный) на русский язык стихов из песни Златы Огневич «Пристрасть»
Оставлю наверно, что было без грусти,
Шаг себе навстречу я ступлю.
Спрошу я у неба, что ждать мне, что будет?
Где же та, кого люблю?
На краю надежды
Снова жду, как прежде.
Сновиденья оживут.
Остановлю миг, не сдвину,
Сердцу дам слез горячих,
И туман нам, как ложе постелю!
Без огня ночь согрею,
Грусть, как пепел развею,
И себе я признаюсь, что люблю!
Виденье растает, как поезд в туманах
Миг на дне у сердца сберегу.
Спрошу я у неба: «Любовь - обман ли?
Почему о ней грущу?»
И сквозь сон, как будто,
Вижу очень смутно,
Все, что было наяву.
Остановлю миг, не сдвину,
Сердцу дам слез горячих,
И туман нам, как ложе постелю!
Без огня ночь согрею,
Грусть, как пепел развею,
И себе я признаюсь, что люблю!
Остановлю миг, не сдвину,
Сердцу дам слез горячих,
И туман нам, как ложе постелю!
Без огня ночь согрею,
Грусть, как пепел развею,
И тебе покажу я, что люблю!
04.09.2010г.
Залишу напевно минуле без жалю, крок собі на зустріч я зроблю.
Спитаю, у тиші: «Як бути? Що далі? Де той що люблю?»
На межі надії, я чекати буду, сновидіння оживуть.
Приспів:
Зупиню мить мінливу,
серцю дам сліз гарячих
і туман нам як ложе простелю.
Без вогню ніч зігрію,
сум як попіл розвію
і собі я зізнаюсь, що люблю.
Видіння розтане, як ПОТЯГ в туманах, мить на деньці серця збережу.
Спитаю у тиші: «Кохання – омана? Чом за Ним тужу?»
І крізь сон неначе, знову я побачу все, що сталось на яву.
Приспів:
Зупиню мить мінливу,
серцю дам сліз гарячих
і туман нам як ложе простелю.
Без вогню ніч зігрію,
сум як попіл розвію
і собі я зізнаюсь, що люблю.
Зупиню мить мінливу,
серцю дам сліз гарячих
і туман нам як ложе простелю.
Без вогню ніч зігрію,
сум як попіл розвію
Все зроблю щоб ти бачив, що люблю.