Блукала вулицями, що пахли пилюкою,
Любов закутана у шаль, самотня, нічия,
За нею темною розлукою
Вечір неоновий плівся і я.
Чия вона? З очима густо синіми,
Із косами обпаленими літом,
ЇЇ згубив хтось, чи не ми?
Пустив саму розвіятись над світом.
Космічне сяйво падало на дах,
У вікнах гасло жовте світло,
А потім ранок вилетів, як птах
І двірники взялись за мітли.