Николай Степанович Гумилев.
Сонет.
Я, верно болен: на сердце туман,
Мне скучно все – и люди и рассказы.
Мне сняться королевские алмазы
И весь в крови широкий ятаган.
Мне чудится ( и это не обман),
Мой предок был татарин косоглазый,
Свирепый гунн…Я веяньем заразы,
Через века дошедшей, обуян.
Молчу, томлюсь, и отступают стены:
Вот океан весь в клочьях белой пены ,
Закатным солнцем залитый гранит,
И город с голубыми куполами,
С цветущими жасминными садами,
Мы дрались там… Ах да! Я был убит.
На украинском языке .Мой перевод.
Я, мабуть хворий: на серці туман,
Мені нудні розмови балаганські,
У сні я бачив діаманти царські
І весь в крові широкий ятаган.
Це марення ( але ж це не брехня)
Мій предок був татарин косоокий
Та хижий гунн… Це їхній дух жорстокий,
Що йде через віки, мене пройняв.
Мовчу, сумую й відступають стіни-
Я бачу океан і хвилі в шапках з піни,
На схилі дня граніт червоним став.
І місто із блакитними шатрами,
З жасмином і духм'яними садами,
Ми бій вели! Так ось..там мертвим я упав.