Cтою на однім із берегів
І несамовито кричу
До тебе з надією
Що ти врешті-решт
Почуєш мій голос
І візьмеш в арешт
Але
Річка глибока і широка
Цей міст який був між нами
Двома берегами
Давно аварійний
І може у будь-яку мить
Упасти
Мені не добратись до тебе
Течія досить швидка і глибока
Грудень чекає весни
А ти чекаєш на зміни
Я люблю тебе!
Кричу крізь сон до твоїх вух
Тиша говорить…
Я люблю тебе!
Кричу з відчуттям що ти надто далеко
І не чуєш мене...
А я вже у рельності усіх подій
З вами всіма
Просто густіють тумани
А я не відчуваю
Твоїх рук…
І своїх також…
Я люблю тебе!
Кричу без надії уже
Тут при свідомості ще
І серце щемить
Очі судомить
Ще мить і вода потече
Наш міст ламається
І річка стає океаном
Я вже не бачу тебе
Ти надто далеко
Сон закінчується
Вже осінь крадеться
А я все стою
А я все чекаю
На тім березі
Тебе
Щоночі
Листя сиплеться ночами
Ніч день
Ніч день
А я все стою
А я все чекаю
На тебе
Щоночі
У снах своїх вчорашніх
Ніч день
Ніч день
А я все стою
А я все чекаю
На сни
У своїх снах
На ту що пішла