РУДА.
Осінь, осінь, ти ж уже не молода?
Чом ти носися по світу
Як лисиця та руда?
Ти б тепла підкинула мені,
Посідали б на узліссі,
Чи край поля на стерні:
Знаю, жару в нас весняного не буде,
Хоч ти й осінь золота.
Що, не хочеш?
То чвалай собі руда.
Ти капризна і плаксива,
Та й для мене застара.
Що ту зиму пережити,
Прилетить моя ВЕСНА.