Л.
Ти пам’ятаєш, ми жили в світлому,
благословенному світі, в якому літали
барвисті птахи, величезні райдужні метелики,
де цілими днями видзвонювали краплинами
водограї, небо переливалося далекими
веселками, навскісними дощами,
виблискуючими на сонці. Все це співало,
щебетало, гримотіло тихими грозами.
Може це і називалося щастям.
Але прийшов час, і ми померли,
не встигнувши покаятись та відкупити
якийсь із мимовільних гріхів…
Тепер ми живемо тут.