Поговори зі мною! Я змовчу,
Не будем знову марно сперечатись.
І ціну я достатню заплачу,
Щоб в теплоті твоїх плечей сховатись.
Поговори зі мною! Я боюсь,
Щоб без твоєї ласки я загину,
Що із крутої скелі я зірвусь
У цю холодну, але ясну днину.
Ти зможеш все мені сказати напряму,
Я не ображусь, просто покорюся.
Твої слова розвіють ту пітьму,
В яку безперестанку я дивлюся.
Твій дотик буде як холодний душ,
Я знаю, ти візьмеш мене за руку.
Я приготую чорну-чорну туш
Намалювати щоб нашу розлуку.
Твої обійми – вересневий сон,
Може цього і не було ніколи?
Може серця й не бились в унісон,
А був лише осінній холод.
Ці дні…як швидко плине час…
Поговори! Прошу, поговори зі мною!
Вся ця історія не наша й не про нас,
Вона просто пройшла повз наші долі.
Давай я просто подивлюсь в вікно,
Крізь кілометри відстані й години часу
Поговори зі мною! Все одно
Тебе почую, кожне слово й фразу!
Я буду слухати тебе, буду мовчать,
Не переб’ють тебе мій віддих чи зітхання.
Повір, мені багато є чого тобі сказать,
Але ти зрозумієш і мовчання.