Двоє в безлюдному місті…він і вона…
Мертві вікна без скла дивляться на них із будинків
Падає вниз по щоці самотньо сльоза
Вони разом учора,вони зараз разом,але завтра разом не будуть…
Свіжий вітер надії гонить пісок по рівнині доріг
Дві душі сплелися вузлами…надовго то?!
У всього в цьому житті є кінець і поріг,
Що приходить раптово,з сльозами,що проклято…
Але їм не важливо це зараз,навкруги них нікого!
І їхнє кохання зараз сильніше і ширше Галактик
Їм без слів на душі так чудово,як в німому кіно,
Як ніхто,ніколи й ніде не буде більш знати…