В вечірніх сутінках так романтично!
Усім так хочеться зануритись у вир подій,
Щоби, забувши сум, самітнісь і все звичне,
Почати мандрувати до казкових мрій.
Театр – ось частина мрії!
Це те, чого в житті не вистачає,
Без чого почуття не гріє
І дух любові не вітає.
На мить задумавшись про тайну,
Яка ховається за римами у п’єсі,
Ти відчуваєш дещо незвичайне:
Що в п’єсі, мов живій, серденько б’ється.
Які бурхливі почуття, які страждання,
Й кохання двох розгублених сердець...
Що може бути гірше, ніж незнання,
Життєвий де мені знайти взірець?
Та прямо тут, на сцені, серед акторів,
Що розкривають очі нам на сутність
Таких близьких і далеких історій,
Де є любов і є її відсутність.
Люблю театр – і ви його любіть.
Театр – це храм мистецтва і краси,
Відлуння пережитих століть…
Живи театр! І я з тобою буду жить…
21.11.2006 – 29.03.2007