Хоч від зими ні вістки ще ні згадки,
Але погода з кожним днем все гірш.
Мій клен червоним листям грає в ладки,
Про що на згадку свій складаю вірш.
Із дня на день – от-от скінчиться літо,
Під безкраєм озореної ночі.
Натруджена земля дощами вмита
В колисці відпочити дуже схоче.
Як тихо на землі… зростають тіні
Занудливих майданів, вулиць, площ…
Одвічно так було і буде й нині
Дороги в літо змиє зимний дощ.
============================
Вариант перевода Анны Дудка и автора:
Хоть нет ещё зимы с её порошей,
Я по погоде курточку ношу.
Мой клён играет в "ладушки" похоже,
А я под вдохновением пишу.
Со дня на день вот-вот умчится лето
И в бесконечной звёздности замрёт,
Уставшая земля, дождём умыта,
В осенней колыбели отдохнёт.
Чем ниже солнце тем длиннее тени,
Чернеют парки, холодна вода.
Так было вечно,будет так и ныне
От лета не останется следа.
Худ.И.Медведев.