;Ти розумієш,вийшла осінь
І небо падає шовковим сірим
На мовчазні і тривожні сосни,
На загадкові,постарілі стіни.
Ти п*єш гарячу каву з молоком-
Вона є кольору сухого листя,
Десь за вікном
Воно стрибає,намагаючись зігрітись.
І руки грієш,чашка пахне сумом,
Так чомусь завжди буває восени,
Веселий дощ стає плаксивим,нудним,
Від холоду мурахи по спині.
Ні фарби,ні блискуча свіжість,
Ні затишні і теплі світери.
Так вийшло,що осіння ніжність
Тугу в собі носить і сумні вірші.