Всі ми люди, та не схожі:
Хтось гволтує, хтось плаче без межі.
Мій сусід вбиває брата,
Я не хочу знати, де є свято.
Я втомилась бути одною
З сорока восьми мільйонів,
Я пливу життя рікою
І не прагнучи бути злою
Крізь каміння будую власну долю.
Всі ми люди, та не схожі:
Хтось гволтує, хтось плаче без межі.
Син помре раніше батька,
Дитина лишається без татка.
А малі ще зовсім діти,
Від насилля гинуть, наші квіти.
Перша школа для людей –
Брудний, дешевий бордель,
Де кожен третій наркоман,
Кожен другий лізе у карман.
Я кричу від болю, мене не чують –
Розум мій вони дратують!
Всі ми люди, та не схожі:
Хтось гволтує, хтось плаче без межі.
Я живу, та не збагну:
Як його брат зарізав брата?
Як його син вбиває батька?
Може я дурна, та все ж,
Має бути місце і для меж …
26 липня 2005 р.