***

Саша Янгол
Погляд твій повз мене проходить
І грає на струнах душі.
Твій голос, що ніжно говорить
Я згадую в темній тиші.
Твій голос то сумний, то веселий
Турбує і б`є наче грім весняний.
А руки твої,
Ніжності муки:
То душать, то лоскочуть
І серце виривають з тенет.
Я хочу кричати від болю,
Та голос падає в землю,
Це штовхає мене до розпачу,
І самотою за життя відплачу.
Я знаю, мене ти не любиш,
А як поряд проходиш, погляд губиш.
Хочеш, я покажу,
розкажу про почуття,
хоч вони тобі байдужі.

Я знаю, ти кохаєш іншу,
Та я пережити цей факт зможу.
Скажи мені тільки одне,
Це дуже важливо для мене:
Якщо скажеш, що чужа я,
Покину назвжди твій погляд,
Забуду навіки твій подих.
А як скажеш – «не знаю, можливо і кохаю»,
Навіки лишусь я твоєю,
Всі зорі з неба зніму і подарую
І вічно тобі належати буду.

2004 р.