Відчувається подих осені.
М'ятна жуйка би їй не завадила...
Ну чому сперечаємось й досі ми?
Ну чому я така неправильна?
Дощ у вікна постукає лагідно...
Ні, не лагідно, якось засмучено.
Вдома в ліжку я схлипую жалібно.
Досить, серденько, мене мучити.
Гримне грім досить грізно і впевнено.
Ця гроза не приносить оновлення...
А давай те, що було, повернемо,
Бо я вже від усього втомлена.
Жовті блискавки небо розкраюють,
Плаче небо кислотними зливами...
Що робити мені, не знаю я.
Давай станемо знов щасливими!
16.10.2009