***

Марьяна Костишин
У них любов починалася як і в усіх:з перших поглядів,потисківрук,обіймів,перших ревнощів,образ,зоряних прогулянок,довгихпрощань,довгожданних зустрічей-усе було,як без цього?Палкий веснянийвечір,жарке літо,замерзлі носи на морозі,і промокші,до останньоїниточки,два силуети осіннього вечора...
;Це тривало довго,але це не було вічністю,як всі уявляють...Мрії-це така річ,сьогодні є,а завтра нема,як і любов...І ніби знаєш,що поруч,що десь в душі-там,далеко щемить,рветься на волю і плаче...
;Та не про це зараз,а може про це,я і сама уже не знаю...чи це була любов чи тільки мрія,яка не змогла до кінця здійснитися,її придушили,вбили любов...Сумно,але це так?Хтоі чому?Ми її вбили!Я не звинувачую тебе,хоч ти і поставив крапку у ційісторії,але я також добре постаралась!Так хотіла її,такпрагнула до неї,а тут вбила-ми вбивці...Нехай не карають тебе,ти сам уже себе покарав,забув мене,та ні-це ти так сказав,хоч добре знав,що всі ці слова брехня,дим...
;І десь там...на іншому кінці міста оплакував любов,а ямрію...Намагалась пригадати її-смакпацілунків...,обіймів...,почуттів-кохання,та не змогла...стало дужеболяче,залила біль сльозами і тихо згасала,як та зірка...А пам'ятаєш нашу зірку?Знаю,що пам'ятаєш і я пам'ятаю,а тебе не хочу,бо боляче...дуже боляче...і тобі також...
;Тоді для чого шукати,якщо рано чи пізно доведеться втрачати?Не знаєш...і я не зню,та чомусь знову шукаю твій погляд у темноті...;Сумно...тихо...страшно...