Червона, золотава, чи похмура,
Підкралась осінь цвітом хризантем,
Зашелестіла, димом потягнуло
В садах і скверах. Підібгався день.
Прийшла, як господиня, в свою хату,
Порядки, вмить, в окрузі навела,
Опеньків китиці навісила затято,
Медові яблука в садку зняла.
То прохолодою потягне з лісу,
Туман, імла над озером пливе,
Натягне на зірки тонку завісу,
То літо знову, вранці оживе.
Мереживна, багряна і строката,
То сміхом блисне, то журба, як ртуть...
Гриби стрибають в кошики завзято,
Лише птахи кудись свій сум несуть.
Мов діти за матусею - за літом
В далекий край і день, і ніч спішать,
З далеких мандрів, щоб весну зустріти,
Вони сюди, додому прилетять.