Не глузуйте з мене, люди, -
Всі ми діти Божі.
Тільки, як щодня стрічаємось всюди:
Розумію, як ми з вами не схожі.
У вас є все: і квартира, і машина.
Моєю хатою є небо і зелена долина.
Ви буваєте і на морях, і за кордоном,
А зі мною поводяться, не радячись з законом.
Не гоніть мене, не женіть мене
Я ж така, як ви, я теж людина.
Я маю право на любов і почуття,
Та не знаю я, що таке сім`я.
І знаю я: все в світі мина,
Чому ж я плачу без тепла рідної хатини?
І вірю я: доля в бік мій поверне,
Чому ж я живу без обійм люблячої родини?
Сотні тисяч ви лишаєте в казино,
На вечерю п єте дорогих сортів вино.
А як же я? –
Я ж ні в чому не винна:
Так, і серед вас я існувати повинна.
Ну а як же душа? –
Вона ж ніколи не винна,
То чому ж вона з болем спорідна?
Не гоніть мене, не женіть мене
Я ж така, як ви, я теж людина.
Я маю право на любов і почуття,
Та не знаю я, що таке сім`я.
І знаю я: все в світі мина,
Чому ж я плачу без тепла рідної хатини?
І вірю я: доля в бік мій поверне,
Чому ж я живу без обійм люблячої родини?
Кожен день ви зневажаєте батьків,
А я всюди чужа: я не знаю світів.
Мене не пестила мама – її не було.
Я не пам ятаю тата – він поїхав в інше село.
А на новорічні свята ви в сім ї, ви в теплі,
А я святкую зі снігом, на холодній землі.
І в день народження ви з друзями за столом,
А в моєму полодженні торт приходить зі сном.
Не гоніть мене, не женіть мене
Я ж така, як ви, я теж людина.
Я маю право на любов і почуття,
Та не знаю я, що таке сім`я.
І знаю я: все в світі мина,
Чому ж я плачу без тепла рідної хатини?
І вірю я: доля в бік мій поверне,
Чому ж я живу без обійм люблячої родини?
Ви завжди гнали мене,
Не помічали мене,
Від тіні моєї, мов від вогню тікали,
Про мої страждання і біль ви не знали.
Тепер я на краю ями -
Неправильний рух , і я в полоні зими,
Та звикла я бути на дні….
Неправильний рух і я в полоні ночі і тьми,
Та звикла я мріяти на дні …
22 жовтня 2005 р.