Хліб, то сила, спомин із дитинства,
Коли матуся, любить його вчила,
Хліб то радість, сльози материнські,
Коли святий шматочок дитині носила....
Поливали все сльозами, золотую нивку,
Коли в голоду роки, забирали жнивку,
Коли діти плачуть вдома, а мати безсила,
Мала б сили, то пішла б, дітям накосила...
Пройшли роки страшнії, хліб знову на столі,
В очах горять від радості вогники малі,
Любов до ньго нам дає надію жити,
Тому ми недамо в руках його кришити....
Shurik©